Архів Публікацій

До 100-ої річниці Української революції

2017 РІК ОГОЛОШУЄМО РОКОМ НАЦІОНАЛЬНОГО ЖОВТО-БЛАКИТНОГО ПРАПОРА!

 fullsize

1917 рік в свідченнях істориків та сучасників подій

20 березня (7 березня старого стилю) було утворено Центральну Раду. 

А.Гречило («До питання про національний прапор» ПУ, 1989 р., № 4, с. 44 – 48):

«Після лютневої революції 1917 року в Російській імперії прокотилася хвиля масових мітингів і демонстрацій. У Києві такий мітинг відбувся 29 (16 старого стилю) березня. На ньому робітники, солдати, інтелігенція йшли під червоними(революційними) та жовто-блакитними прапорами. У київській газеті “Последние новости” був надрукований вірш Ядова “16 марта”, у ньому є такі рядки:

           …Не сдержать ликующей стихии,
           Не объять очами всей картины…
Вот сияют желто-голубые
Гордо флаги “Вильной Украины”.

Під цими ж прапорами відбувалися масові маніфестації в Харкові, Севастополі та багатьох інших містах України»

       Сучасники подій свідчать:

  • Володимир Винниченко – член Української Центральної Ради у книзі «Відродження нації»:
    Національний жовто-блакитний символ ховався в підсвідомості кожного українця і тому «погнав їх під жовто-блакитні прапори на маніфестації, вдмухнув в них чуття протесту, ентузіазму, гордости, завзяття й бажання затвердити законність своєї любови (до України), здобути признання її, пошану, очистити її від зневаги й глуму, якими до революції пануючі верстви обкидали її, й, нарешті, зробити її необхідностю життя, життєвою нормою, корисною й потрібною щоденно, щохвилинно.»
  • Микола Ковалевський – член Української Центральної Ради у книзі “При джерелах боротьби”:
    “Я не можу забути одного епізоду під час першої української демонстрації в Києві 1 квітня 1917 р. Стрункими лавами йшли тоді київські українці під жовто-блакитними прапорами.”
  • Григорій Костюк у своїх спогадах „Зустрічі й прощання” пише про масові демонстрації 1917 року:
    „…Безмежне море людей, переткане червоними(революційними) і жовто-блакитними прапорами”.
  • Богдан Кравців у своєму вірші „Сімнадцятого року” пише:
    „І ми із жовто-синіми стяжками ішли походом і „славу кричали”.
  • Юрій Лавріненко згадує про 1917 рік („Чорна пурга”):
    „… Носили жовто-блакитний прапор Самостійної України”.
  • Улас Самчук у романі „Волинь”: „На всіх будинках, на всіх крамницях – жовто- блакитні прапори“.
  • Володимир Сосюра:
    Міста цвітуть, блакить ясніє,
    Ллє сонце золото згори
    А над хатами наша мрія:
    Жовто-блакитні прапори.
046

Кольоровий малюнок Бориса Шіппіха, кінець 1917 р.

На початку травня 1917 формуються військові національні частини.

Павло Гай-Нижник («Про Державний прапор України на підставі історії та фактів, а не емоцій»)
«Так, наприклад, Перший Запорозький ім. Костя Гордієнка полк кіннотних гайдамаків у 1917 р. використовував жовто-синій прапор з чорним тризубом за звороті (про це, принаймні, свідчив В.Петрів), Кіннотний полк 4-ї Київської дивізії мав жовто-синій прапор з чорними тризубами (по обох боках) на жовтому тлі, Полк імені Кармалюка прийняв собі жовто-синій прапор з тризубом на одному боці й зображенням Матері Божої та Архистратига Михаїла з іншого.»

056

Сучасники подій свідчать:

  • Олесь (Кандиба О.І)
    Українське військо,  мов з могили встало,
    загриміло в бубни,  в сурмоньки заграло,
    розгорнуло прапор  сонячно-блакитний,
    прапор України!  рідний, заповітний!
  • Володимир Сосюра
    “Бій відлунав. Жовто-сині знамена
    Затріпотіли на станції знов…”
  • Котелевець М.І. – м.Київ ,народився в 1910 році:
    Пісня така була, ми її співали у другому класі,коли мені було 8 років.
    «Гей, там на горі військо йде,
     жовто-блакитний стяг несе,
    жовто-блакитне наше славне товариство,
    гей, марширує раз, два, три.»
    (1-22-2079 АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, стор.33, 08.10.1915).

 

Газетні публікації про перебіг подій на початку листопаду 1917 року

042

045

Підняття Українського прапора на крейсері Флоту УНР “Гетьман Іван Мазепа”. (Бувший “Память Меркурия”). 1917 р.

 

20 листопада (7 листопада за старим стилем) 1917 року III Універсалом проголошена Українська Народна Республіка в складі Росії.

К.Голомозда, О.Поплавський («Українська національна символіка» Стор.25, АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР, ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ 1989 р):
«Колишній Голова Генерального Секретаріату УНР В.Винниченко згодом писав: Ми рішуче нічого не міняли в суті тої державності, що була за часів Тимчасового правительства…Ми тільки міняли її національну форму, замість біло-синьо-червонного прапору вішали жовто – блакитні».

Володимир Сергійчук у своїй праці «Національна символіка України»(1992р.) пише: «Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-блакитний. І це відповідало вимогам геральдики.»

25 грудня (12 грудня за старим стилем)  1917 року утворено радянський уряд України в Харкові.

32-Prapori-URSR

Прапор УНР Совітів робітничих, селянських, солдатських і козацьких депутатів (грудень 1917 – березень 1918).

 Більшовики України ще не втратили своєї національної приналежності!

Як бачимо історики в своїх історичних публікаціях за 1989 рік та свідки історичних подій не суперечать один одному.

                                    

                         Знаючи минуле – побудуєш майбутнє!!!

                                         Жовто-блакитний прапор

– це потужний енергетичний національний символ завіщаний предками,
– це дороговказ, закладений в державному гімні:

                                    «Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці!»,
                     спрямовує нас до активного позитивного творення держави,
                                           як це робили наші предки в минулому.

  1. Під Жовто-блакитним прапором в 1648-1657 роках козаки своєю кров’ю  створювали державу!
  2. Під Жовто-блакитним прапором в 1848 році утворена Галицька автономія!
  3. Під Жовто-блакитним прапором в 1917 році творилась Українська держава!
  4. Під Жовто-блакитними гаслами в 1991 році здобули Незалежність!

Синій колір у слов’ян рівнозначний чорному, символізує печаль, траур:

                                           померлих покривали синім сукном,
                         поминальні столи покривались синіми скатертинами,
                     православні храми успіння оздоблені синіми покрівлями.

Саме тому верхній синій-поховальний колір прапору програмує занепад:

  1. Синьо-жовтим австрійським прапором Головна Руська Рада Галичини, яка перебувала в складі Австро-Угорщини, вперше замінила національний жовто-блакитний прапор і на століття внесла фатальну помилку для України, – автономія ліквідована!
  2. Синьо-жовтим прапором Скоропадський в 1918 році закріпив помилку, замінивши     національний жовто-блакитний прапор – держава захлинулась!
  3. Синьо-жовтий прапор в 1991 році прокомуністична Верховна Рада України визнала    державним і Україна стала заложником фатального рішення.

             Тому за роки незалежності маємо:
           – корумпована олігархічна «еліта» привела до загального зубожіння,
           – катастрофічно зменшилась кількість населення,
           – втрачені території,
           – сусідня держава назв’язала війну,  де гине генофонд нашої нації під прапором, який його і Україну не захищає.

                                Ніщо не минає без наслідків!!!

Сьогодні ті ж історики: П.Гай-Нижник, А.Гречило, К.Гломозда, В.Сергійчук
при загальному українському рухові «за повернення національного жовто-блакитного прапора», для очищення в державі і спрямуванні її дій в позитивне русло:

  1. Вдаються до агресивних заяв-
    «За усіма т. зв. ініціативами «перевернути прапор» немає жодних ні історичних, ні юридичних, ні геральдичних чи вексилологічних підстав. Насправді це звичайнісінька політтехнологічна провокація. Закликаємо громадян України не піддаватися на підступні   провокації наших ворогів.»
  1. Стоять на сторожі державноолігархічної влади, яка користується результатами занепаду для особистого збагачення.
  2. Самовільно узагальнюючи в історичних свідченнях назву «жовто-блакитний» як «синьо-жовтий», фальсифікують історію, чим каструють українську мову та подовжують низку нищення національної пам’яті, як все ХХ ст. робили і до них:
    – в тридцятому році засудили і знищили «жовто-блакитну контреволюцію» – українську національну інтелігенцію,
    – в шестидесятих роках в музеях України, зокрема музеї історії України, знищили національні прапори.
    – 25 років молоде покоління виховується на підручниках сфальсифікованої історії.

Історія дала нам великий урок!

Наш обов’язок повернути національний жовто-блакитний прапор і використати шанс – змінити долю України на процвітання!

Заради прийдешніх поколінь – не дамо знищити національну пам’ять!

ГО «Жовто-блакитний прапор України»

 

 

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>